18 травня весь світ відмічав День музеїв. Наші студенти-образотворці стали активними учасниками цієї події. Адже всі музеї в цей день гостинно відкрили свої двері для бажаючих надихнутися мистецтвом. У Київській картинній галереї ми посперечалися і обговорили незвичний живопис представника закарпатської художньої школи Аттіли Коприва у його проєкті «Плащаниця». Пленерні замальовки Сергія Шишка, Івана Красного, Слави Лівшиця, Леоніда Чичкана, Леокадія Ляховича, Діни Фруміної, Петра Сулименка, Бориса Рапопорта, Олександра Сиротенка та інших із «Самаркандської епопеї українських художників 1941-1944» ми вивчали як майже недосяжний приклад роботи викладачів і студентів художніх вишів, яких евакуювали під час другої світової війни в Самарканд: ні голод, ні брак матеріалів не заважав їм створювати роботи високого художнього гатунку. Ті, хто з нас захоплюються скульптурою, затримались у залах, де можна було ознайомитись із ювелірним мистецтвом Ігоря Лобортаса: скульптурні композиції «Свята Трійця», «Архістратиг Михаїл з Силами Світла», «Єдина Україна» та багато інших просто заворожували. Ми пишаємося, що у створенні цих робіт брала участь і наша випускниця Катерина Юхновська. Але найбільше зацікавлення викликала експозиція «Невідомий Іван Марчук». Тут ми сперечалися з музейниками, зокрема, і щодо можливості медійного «оживлення» творів художника, представленого в експозиції.

16 травня 2024 року викладачі та аспіранти кафедри взяли участь в роботі VII Міжнародної науково-практичної конференції «Естетичні засади розвитку педагогічної майстерності викладачів мистецьких дисциплін» у дистанційному форматі. Її щорічно проводять наші друзі і партнери з Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Цього року викладачі кафедри зробили акцент на проблемах інноваційних методів навчання образотворчого мистецтва: професор Олена Шевнюк представила доповідь про цікаві практики тестування студентів в процесі вивчення мистецтвознавчих дисциплін, доцентка Ольга Сова – про сучасні техніки візуальної арт-терапії в роботі художника-педагога, доцентка Наталя Кравченко – досвід опанування технік плаского друку в підготовці майбутніх художників, старший викладач Володимир Труш – особливості організації семестрового оцінювання з живопису за умов змішаної форми навчання. З цікавістю були вислухані повідомлення доцента Миколи Барахтяна щодо комунікативної культури як важливого чинника педагогічної майстерності викладача мистецьких дисциплін, старшого викладача Катерини Шалварової про емоційну складову освітньої діяльності як фактор навчання студентів-образотворців, старшого викладача Любомира Цебенка – про інноваційні практики виставкової діяльності в нашому університеті та багато інших. Найбільше запитань виникло до доповіді нашої нової аспірантки з Китаю Чжан Мен щодо мистецької освіти в Київському художньому інституті, зокрема, в контексті впливу змін ідеологічних орієнтирів на її художні концепції. Щиро дякуємо нашим уманським колегам за можливість наукової дискусії з приводу актуальних проблем мистецького навчання у закладах вищої освіти.

ПРОГРАМА конференції↓^pdf

Протягом травня університетський артпростір СКЛО запрошує на персональну виставку «Джерело життя» нашої випускниці магістерки Ірини Петрик, яка є стипендіаткою Президентської стипендії молодим художникам України. Авторка проводить цікаву кураторську екскурсію, де стверджує, що петриківські візерунки наповнені сонцем – в них є щось наївне, чисте і чарівне, родом з дитинства. Представлені твори розкривають бачення молодою художницею теми джерел життя. Центральні роботи виставки– це цикл творів «Коловорот», в основі яких лежить композиція «дерево життя». Дерево життя – це давній український символ, що уособлює виникнення всього живого, символізує порядок і злагоду, які протистоять хаосу. Серед робіт молодої художниці можемо побачити серію переосмислених в ажурній техніці петриківського розпису традиційних писанок. Цикл ілюстрацій до календаря «Рух зірок», композиції з левиками – володарями різних стихій, котрі допомагають підтримувати порядок у світі, ілюстрації для дітей – ці та інші твори покликані дарувати радість і добро цьому світу. Деякі роботи створені Іриною у часи блекаутів: у них закладене прагнення перемоги світла над темрявою. Петриківський розпис – мистецтво стійкості, адже він вижив у часи заборон і репресій, а з відновленням Україною незалежності знову квітне і розвивається. Ця виставка є кроком до популяризації та осучаснення техніки петриківського розпису, розширення меж її використання, висловлення актуальних подій художньою мовою. Ми пишаємося творчими успіхами наших випускників, а також активною співпрацею з ними.

11 квітня студенти кафедри образотворчого мистецтва ознайомилися з роботою відомих київських реставраторів, що реставрують памʼятку ХVІI століття на київському Подолі – храм Миколая Чудотворця (Миколи Притиска). Реставратор цього храму Юрій Гузенко докладно і цікаво розповів про історію цієї церкви, збудованої на місці старої дерев’яної будівлі, що вважалася найдавнішим храмом Подолу. Відомий київський фахівець наголосив на важливості для реставратора проведення ретельного наукового дослідження, оскільки проєкт реставрації ґрунтується на встановленні її стильових характеристик як синтезу українського бароко та історизму. Також пан Юрій розповів про докладне вивчення фахівцями історії руйнувань і відновлень храму. Ось чому реставраторам церкви було важливо не порушити її особливість, оскільки розписи храму не утворюють стилістично єдиний комплекс зображень, а складаються з фрагментів і окремих композицій різних періодів. Він надав можливість студентам відчути особливості живописних фрагментів XVIII століття або розписів 1890-х років.