Вишиванка – оберіг мого життя

Мене звати Анастасія Зелінська. Я – студентка четвертого курсу спеціальності «Образотворче мистецтво». Живу в селищі Клавдієво-Тарасове Бучанського району Київської області, про трагедію якого під окупацією рашистів стало відомо всьому світові. Попід нашим будинком їздили ворожі танки. Мій дім, тяжко збудований власними руками моїх батьків, простих шкільних учителів, було знищено вогнем ворожої техніки. У безжальному полум‘ї згоріли всі мої картини. 

 

Ми кинули все, і я з батьками рятувалася лісовими дорогами, адже на інших розстрілювали людей. Нас зупинили на російському блокпості, де всіх перевіряли, забрали останні речі, які ми несли із собою. Після короткотривалого перебування у більш-менш безпечному місці ми повернулися додому до наших дідуся з бабусею, які залишилися доглядати важко хвору прабабусю. І сьогодні, обмежені в їжі, фінансових ресурсах, не маючи води, газу, світла, щодня ми цеглинка за цеглинкою працюємо над відновленням нашого дому. Хоча більше в нас матеріального нічого не залишилося, але ми є один в одного – ми всі залишилися ЖИВИМИ.

 

Разом ми – сила, і дуже важливо підтримувати своїх рідних, близьких, друзів, колег, знайомих у ці тяжкі часи й не давати падати духом. І ще мене підтримує моя творчість, моє мистецтво. Я вірю в переможну силу нашого народу, в його обереги, одними з яких є сакральні коди української вишиванки. Саме про них моя розповідь, присвячена традиційному Дню вишиванки.

 

 

Буду вдячна кожному, хто має можливість зробити добро й підтримати фінансово нашу сім‘ю!

Номер картки:
4149 6090 1456 5511
(Приватбанк; мій тато – Зелінський Валентин Валентинович)