Від калюж до великих відкриттів: у пошуках нетрадиційного ігрового середовища

 

Іноді для справжнього відкриття потрібні не підручники й лекції, а сміливість зануритися у світ гри без обмежень. Саме таке середовище – незвичне, живе, повне несподіванок, – допомагає не лише розкрити потенціал дитини, а й подивитися на розвиток емоційної сфери, уяви та креативності під новим кутом.

 

У пошуках нетрадиційного ігрового середовища 6 травня 2025 року здобувачами IV курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності «Дошкільна освіта» у супроводі викладача кафедри дошкільної освіти Ірини Кузьменко була відвідана інтерактивна виставка «Третє дихання».

Головною метою візиту було ознайомлення з нетрадиційним ігровим середовищем (під час вивчення дисципліни «Практикум з ігрової діяльності дітей дошкільного віку»), яке можна було б використати для розвитку дитячої уяви, їх емоційної сфери, креативності та просто для отримання насолоди від самого процесу гри у нестандартних умовах.

 

 

На виставці представлено різноманітні тематичні зони, численні інтерактиви та інсталяції. Тут можна все, що, зазвичай, забороняють робити дорослі: ганяти по калюжах, бризкатись водою; малювати на стінах; голосно гарчати; будувати халабуди та веселитись в середині них; лаятись у супроводі акторки Марії Рудницької; випускати пар разом з психіатром і професором Бесселом Ван Дер Колком; вчитися не плакати, а сміятись разом з Лесею Українкою; співати разом із Jerry Heil; відпочивати під муркотіння велетенського кота; взаємодіяти з віртуальними об’єктами, відпускати негативні емоції із заходом сонця та наповнюватись позитивною енергією, вірою у щасливий день з його сходом. І не тільки… Кожен модуль буквально запрошував до дослідження, експериментування, самовираження та до гри. Особливу увагу ми звернули на використання сучасних технологій: VR-окуляри, інтерактивні панелі, обличчя, що змінюють емоції завдяки штучному інтелекту. Це демонструє, що ігрове середовище може виходити за межі традиційних форм і ставати мультисенсорним та міждисциплінарним.

 

Центральним елементом виставки є квітка, яка символізує ідею, що справжня сила – наше «третє дихання» – знаходиться всередині нас і проявляється через єдність та взаємодію з іншими людьми. Це метафора колективної підтримки, співпраці та внутрішнього ресурсу, який допомагає долати труднощі.

 

 

Здобувачі мали можливість побачити, як створення унікального простору впливає на розвиток емоційного інтелекту дитини, креативності та вміння взаємодіяти з іншими. Організоване середовище не лише стимулює гру, а й допомагає дитині краще пізнати себе, впоратися зі своїми почуттями, навчитися працювати в команді та відчувати радість від процесу. До речі, нашу увагу привернув той факт, що серед, на перший погляд, «хаосу», який панував у залах виставки, не спостерігалося жодних негативних дій з боку дітей, порушень чи конфліктів. Ніхто не робив їм зауважень –  усе відбувалося без звичних заборон та обмежень, які зазвичай супроводжують всю прогулянку дітей десь на ігрових майданчиках… І, можливо, саме тому діти й не мали потреби порушувати правила, бо їх просто не було.

 

 

Екскурсія подарувала здобувачам чудову нагоду не лише розширити уявлення про нетрадиційне ігрове середовище, але й замислитися над тим, як емоційна підтримка та креативність допомагають дітям адаптуватися до сучасного світу.

 

Ми вдячні декану факультету професору Тарасу Олефіренку, завідувачці кафедри дошкільної освіти, професорці Ганні Цвєтковій за сприяння відвідувати такі заходи, а також організаторам виставки «Третє дихання» за таке натхненне середовище, у якому гармонійно поєднано турботу про психічне здоров’я дитини з грою, експериментуванням, спілкуванням та творчістю.

 

Авторка статті – здобувачка IV курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності «Дошкільна освіта» Каміла Панченко