Сила слова і вишиванки
Колектив кафедри української мови та методики навчання факультету педагогіки і психології вітає професора, завкафедри Ганну Василівну Семеренко з днем народження і з виходом монографії «Історія суфіксального творення іменників із демінутивним і гіпокористичним значеннями в українській мові».
У передмові до монографії зазначено, що до цього часу у 70–80-х роках минулого століття українські мовознавці створили чотири узагальнювальні праці з історії української мови: Фонетика – 1979 р., Морфологія – 1978 р., Синтаксис – 1983 р., Лексика і фразеологія – 1983 р. На сьогодні йде підготовка п’ятої книги із серії «Історія української мови» – «Словотвір», першою частиною якого є словотвір іменника. Підготовка такої узагальнювальної праці з історичного словотвору іменника «потребує серйозної попередньої роботи, спрямованої на докладне вивчення окремих фрагментів дериваційної системи цієї частини мови», – зазначають відомі вчені Василь Васильович Німчук (на жаль, покійний) та Петро Іванович Білоусенко. Опис динаміки демінутивного й гіпокористичного словотворення має бути одним із фрагментів цієї праці.
Вивчення історії словотвірних процесів в українській мові є актуальним завданням лінгвістики, оскільки словотворення протягом віків служить невичерпним джерелом поповнення лексики, відображає внутрішні особливості її розвитку.
Однак динаміка демінутивного й гіпокористичного словотворення іменників, як і інших частин української мови, не була предметом спеціального монографічного дослідження.
Ганна Василівна вперше в Україні дослідила історію формування запасу словотворчих емоційно‑експресивних засобів іменника, на матеріалі великої кількості пам’яток різних стилів і жанрів здійснила діахронічне вивчення усіх морфологічних засобів передачі здрібнілості та пестливості, з’ясувала походження кожного форманта, визначила його продуктивність, час зміни активності на різних етапах функціонування української мови, вивчила процес виникнення нових демінутивних суфіксів іменника, у сфері якого суфіксальна демінутивація спостерігається спрадавна, з’ясувала особливості паралельного використання формантів у тих самих похідних основах у діахронії, що дозволить розкрити закономірності їхньої конкуренції.
Монографія рекомендована до друку Вченою радою Інституту української мови НАН України та Вченою радою НПУ імені М. П. Драгоманова, є ювілейною, тридцятою у серії «Студії з українського мовознавства».
Отже, Ганна Василівна здійснила найповніше дослідження засобів вираження демінутивності від праслов’янських часів до наших днів.
Бажаємо Ганні Василівні міцного здоров’я і наснаги завершити роботу над другою частиною монографії, де будуть представлені інші частини мови: прикметник, числівник, займенник, прислівник, дієслово, адже українська мова надзвичайно багата на здрібніло-пестливі утворення.
До привітань приєднується і декан факультету професор Тарас Олефіренко зі словами неймовірної вдячності за титанічну роботу над вивченням і популяризацією нашої рідної Батьківської мови.