Презентація експонатів літературно-мистецької виставки «Нас єднає рідна мова»
У холі гуманітарного корпусу НПУ імені М. П. Драгоманова за ініціативи Факультету педагогіки і психології з 7 червня відкрито презентацію експонатів літературно-мистецької виставки «Нас єднає рідна мова» від Національного музею літератури України.
Рідною вважають мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду.
«Без усякої іншої науки ще можна обійтися, без знання рідної мови обійтися не можна», – писав Олександр Олесь. Громадяни України, окрім української, називають рідною кримсько-татарську, румунську, угорську, російську, польську тощо. Мова – генетичний код нації: «Слово – то мудрості промінь, / Слово – то думка людська», – писала Леся Українка.
На виставці «Нас єднає рідна мова» представлені унікальні матеріали із фондової колекції музею: «Енеїда» 1809 року Івана Котляревського, прижиттєві видання Тараса Шевченка, «Русалка Дністровая» 1837 року, підручники і словники ХХ століття, видані в Україні та за її межами, праці відомих мовознавців, а також навчальні посібники мовами національних меншин України. Репрезентовано рідкісні видання словників доби українізації 20-х років ХХ століття. Окремий комплекс становить мовознавство «шістдесятників» – примірник самвидаву соціолінгвістичного дослідження Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація».
Найдавніші рукописні книги в Україні з'явились у період Київської Русі із запровадженням християнства. У першій половині XI століття князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі скрипторій – майстерню для переписування книг.
Софія Київська. Графіті на стінах Собору святої Софії як свідчення давньоукраїнської писемності ХІ–ХІІ ст.
Повість минулих літ – літописне зведення, складене в Києві в XI – на початку XII століття Нестором та іншими літописцями, яке лягло в основу всього наступного давньоукраїнського літописання, найдавніша літературна пам'ятка в історії України.
Києво-Печерський патерик – збірка оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря, заснованого в середині XI ст. Літературний інтерес становить поєднання казково-фантастичних сюжетів із фактами реальної історичної дійсності XI–XIІ ст. княжої доби.
«Апостол» або «Діяння та послання апостольські» – перша відома друкована книга в Україні, видана в лютому 1574 Іваном Федоровим у Львові.
«Буквар» Івана Федорова виданий у 1574 році у Львові та в 1578 році – в Острозі. Цим «Букварем» користувалися не лише в Україні, а й в інших слов'янських країнах.
«Граматика слов'янська» 1618 року вважається першорядною фундаментальною працею в історії української філологічної науки.
Пересопницьке Євангеліє – визначна пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва рукописної книги XVI ст. загальнослов’янського значення. Це один із перших українських перекладів канонічного тексту четвероєвангелія. Саме на цій Біблії традиційно з 1991 року присягають президенти України на вірність українському народові.
«Леѯіконъ славенорωсскїй альбо Именъ тлъкованїє» Лексикон славенороський (1627) Памви Беринди – найцінніше надбання староукраїнської лексикографії. Лексикон налічує 6982 реєстрових слова.
«Енеїда» 1798 року – перша друкована книжка, написана живою українською мовою, створена Іваном Котляревським на сюжет однойменної класичної поеми римського поета Вергілія.
«Русалка Дністровая» – перший західноукраїнський альманах, написаний народною мовою, виданий у місті Буда (з 1873 Будапешт) у 1837 році членами гуртка «Руська трійця»: Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем – як свідчення історичної, культурної і мовної єдності українців, роз’єднаних кордонами двох імперій.
Уперше «Кобзар» Тараса Шевченка видано1840 року в Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки на кошти Петра Мартоса. До збірки ввійшли і вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами». «Мов джерело чистої, холодної води, заясніла не відомою досі в українськім письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову» (Іван Франко про «Кобзар»1840 року).
Виставка, організована Національним музеєм літератури України, відображає складний процес становлення і утвердження української мови та розвиток культурно-етнічної самобутності національних меншин в сучасній Україні. Культурне розмаїття України – вагомий чинник європейської інтеграції. Матеріали виставки доби незалежної України ілюструють утвердження української мови як державної. Окремі експозиційні комплекси висвітлюють вільний розвиток та використання рідної мови всіма етносами України.
Презентація експонатів літературно-мистецької виставки «Нас єднає рідна мова» у холі гуманітарного корпусу НПУ імені М. П. Драгоманова триватиме до кінця червня 2021.