Ми в Інституті проблем виховання НАПН України

Упродовж крайніх десятиліть суттєво змінились вимоги до здобувачів вищої освіти. Випускники педагогічних спеціальностей відчувають відповідальність за якість зорганізованої ними освітньої діяльності, особливо гостро це відчувається в умовах військового стану. Здобувачі, що опановують спеціальність 012 «Дошкільна освіта», прагнуть оволодіти всіма технологіями, щоб створити сприятливі для розвитку дітей дошкільного віку умови. А тому в процесі їхньої підготовки має приділятись велика увага організації освітнього процесу на основі принципу науковості та з урахуванням результатів досліджень учених з психопедагогіки, з педагогіки психовиховання. Саме ці напрями в у вітчизняній освіті пов’язані з іменем Беха Івана Дмитровича, доктора психологічних наук, професора, дійсного члена Національної академії педагогічних наук України та учених його наукової школи.

 

 

13 лютого 2024 року з ініціативи Цвєткової Г.Г., завідувача кафедри дошкільної освіти, доктора педагогічних наук, та Довбні С.О., доцента кафедри, кандидата педагогічних наук, з метою розширення інформованості студентів 1 курсу з навчальних курсів «Наукова майстерня педагога дошкільної освіти» та «Дошкільна педагогіка» була зорганізована зустріч із Бехом І. Д., директором Інституту проблем виховання НАПН України та з Рейпольською О.Д., доктором педагогічних наук, професором, завідувачем лабораторії дошкільної освіти та виховання. У зустрічі також взяли участь Барановська Л.В., доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри дошкільної освіти та Кузьменко І.М., асистент цієї кафедри.

 

Слухачі відчули стенічні емоції, осмислюючи зміст лекції Беха Івана Дмитровича про розвивальне освітнє середовище. На основі принципів доступності на врахування вікових особливостей студентів доповідачем була проведена ґрунтовна робота з ключовими поняттями з проблеми: «середовище», «розвиток», «розвивальне середовище», «фізичний розвиток», «психічний розвиток», «сіпси», «розвивальна ситуація», «педагогіка психовиховання». Лекція мала проблемний характер, до вирішення педагогічних ситуацій були долучені всі студенти. Особливу увагу було приділено вихователю ЗДО як посереднику між освітнім середовищем і дитиною, яку, згідно з власною концепцією особистісно зорієнтованого виховання, шановний академік називав «дитинкою». Зацікавленість слухачів не мала меж, про що засвідчили й численні запитання. Мабуть, цитованим упродовж всього педагогічного життя майбутніх вихователів залишиться така дефініція поняття «особистісно зорієнтований підхід»: «Це підхід, який забезпечує інтенсивну високопочуттєву єдність; підхід, який дає уявлення не лише про об’єкт, а й про його творця, творця світу, культури; про знання – через людину та її почуття; підхід, який зумовлює олюднення знань». Як апофеоз, шановний Іван Дмитрович зауважив: «Педагог має сильно вразити учня, дошкільника. Лише це в подальшому зумовить саморозвиток, самонавчання».

 

 

Змістовною й проникливою була також доповідь Рейпольської О. Д., доктора педагогічних наук, професора, завідувача лабораторії дошкільної освіти та виховання. Ольга Дмитрівна, як і Цвєткова Ганна Георгіївна, є представницями наукової школи Беха Івана Дмитровича. Конкретизуючи основні положення лекції свого наставника, професор розкрила особливості розвивального середовища ЗДО, наступність між ним і НУШ; порівняла державні стандарти БКДО та НУШ з проєкцією на розуміння розвивального освітнього середовища. Також була приділена увага основним принципам створення сучасного освітнього середовища та розвивальних центрів.

 

Враженнями від такої незвичної зустрічі як за змістом, так і за її суб’єктами студенти поділяться в есе, яке, ймовірно, завдяки комп’ютерним технологіям, назавжди залишить у пам’яті емоції й ключові положення олюдненої педагогіки, педагогіки психовиховання Беха Івана Дмитровича та його наукових послідовників.