«Моя історія війни... Війна очима студентської молоді»
24 лютого 2023 року командою Педагогічного факультету в артпросторі СКЛО було відкрито виставку «Моя історія війни... Війна очима студентської молоді», присвячену річниці повномасштабного вторгнення рф в Україну.
Рік незламності, рік болю, рік пам’яті... Рік великої війни дав змогу всьому світові зрозуміти, ким насправді є українці – сильною, нескореною та хороброю нацією. Він закарбований у пам’яті наших студентів, вимушених свідків і учасників трагічних подій, чиї роботи представлені в університетському артпросторі.
За сприяння і підтримки ректора Українського державного університету імені Михайла Драгоманова Віктора Петровича Андрущенка історії студентів першого курсу спеціальності «Початкова освіта» народилися у вигляді есе у збірнику «Ми з України… Війна очима студентської молоді».
Виставку відкрили ректор університету академік Віктор Андрущенко і декан педагогічного факультету професор Тарас Олефіренко. На захід завітали проректори Українського державного університету Володимир Григорович Лавриненко, Григорій Мирославович Торбін, Ігор Георгійович Вєтров, Роман Михайлович Вернидуб, Микола Савич Корець, Ростислав Григорович Драпушко. Серед гостей були декани факультетів, керівники структурних підрозділів, заступники деканів, завідувачі кафедр, шановні викладачі, студенти та співробітники університету.
Декан Педагогічного факультету Тарас Олексійович Олефіренко у своєму виступі зробив основні акценти на ідеї створення такої виставки, її важливості.
Слова вдячності Тарас Олексійович висловив організаторам експозиції студентських робіт завідувачці кафедри початкової освіти Олені Валеріївні Матвієнко та завідувачці кафедри образотворчого мистецтва Олені Леонідівні Шевнюк.
Також Тарас Олефіренко подякував факультету мистецтв імені Анатолія Авдієвського та їх деканові Василю Іллічу Федоришину за високу професійність та яскраву участь у міжфакультетській ініціативі. Вокально-інструментальний супровід молодих виконавців об'єднав експозицію галереї та її гостей в єдине ціле.
Ведучими заходу виступили студенти Вікторія Кубко та Ірина Павлюк. Виступ Ірини зі славетного міста Херсон вразив присутніх своєю емоційністю: "вранці 24 лютого прокинулася інша я, доросла, мене не потрібно було «спасать», обстрілами мирних людей. Я хочу спокійно спати в своєму ліжку і не прокидатися під кожне сповіщення повітряної тривоги. Я хочу вільного та безпечного життя в Україні."
Студенти зазначили: «...рік тому рашисти в першу чергу бомбили національні центри, такі як університет Каразіна та інші, але наш університет вони розпочали бомбити набагато раніше, починаючи з виступу кремлівського рупора Жириновського у 2018 році і продовжуючи розповсюджувати фейки в інтернеті й по сьогодні. Але наш колектив, єдиний, мужній, незламний, нескорений, 22 лютого поставив велику крапку в цій ганебній маніпуляції та висловив Віктору Петровичу довіру стати першим ректорам нового класичного Українського державного університету імені Михайла Драгоманова.
Рік тому життя кожного українця поділилося на «до» та «після». Більше не стояло питання, якою мовою розмовляти. Лише мовою свого серця, рідною українською. Мовою, яка гріє кожного із нас, не зважаючи на вік, професію та соціальний статус. Мовою наших матерів, які солов’їною наспівували колискові, а з моменту повномасштабного вторгнення країни агресора на наші по праву землі… колискові лунали з бомбосховищ, підвалів, зруйнованих будинків… ворог не жаліє нікого».
Збірник есе студентів «Ми з України… Війна очима студентської молоді»
У галереї гості мали можливість познайомитися з історіями нашої студентської молоді. Одні виражені пером у вигляді слів, інші – пензлем. На цій виставці історії, в яких описано, як дідусі, татусі, сини, брати, кохані, вимушені були вперше в житті взяти зброю до рук, залишити свої родини та кинутися в справжнісіньке пекло, щоб оберігати сон та життя дорогих для них людей. Тут описані історії справжніх патріотів, які, усупереч можливості виїхати за кордон, обрали присвятити своє життя боротьбі за захист своєї рідної країни. На полотнах у галереї розповіді про жінок, які відважно змінили своє життя, щоб служити своїй країні. Вони змінили свої підбори й сукні на берці та військову форму та готові захищати свою країну від зовнішніх загроз.
Виставка поєднала біль і горе, страх і порожнечу, але, водночас, віру в те, що перемога неодмінно настане. І ми вже готові до Перемоги! Досить страждань... Нехай настане Мир!
Підсумком відкриття галереї була картина «Що я зроблю, коли настане перемога?». Її Драгоманівська родина написала на відкриті галереї разом із усіма, хто долучився до заходу.
Усі ми розуміємо, що змогли зібратися на заході завдяки нашим відважним Захисникам і Захисницям. Ми вдячні нашим воїнам, які кожного дня, щохвилини, цінною власного життя боронять Україну та дарують надію на світле майбутнє.
Все буде
УКРАЇНА