400 років від дати виходу «Граматики» Мелетія Смотрицького 1619 року
Семеренко Ганна Василівна
Мелетій Смотрицький – педагог
Український мовознавець, письменник, поліглот Мелетій Смотрицький (світське ім’я Максим Герасимович) народився у м. Смотричі (тепер Хмельницької обл.), син першого ректора Острозької академії Герасима Смотрицького. Разом із братом Стефаном навчався в Острозькій академії, де слухав Кирила Лукаріса. Вивчав філософію у Віленській єзуїтській колегії. Мелетій Смотрицький був дуже освіченою людиною. Подорожуючи по різних країнах Європи, він отримав ґрунтовні знання та придбав значний досвід, зокрема в Німеччині, де слухав лекції в університетах в Нюрнберзі, Віттенберзі та Лейпцигу.
За кордоном одержав учений ступінь доктора медицини.
У 1615 р. у Кельні опублікував граматику грецької мови. Смотрицький знав чимало мов, включно із старожитніми біблійними, і був одним із найосвіченіших людей свого часу. У 1615–1618 рр. викладав церковнослов’янську та латинську мови в Київській братській школі, був одним з перших її ректорів. Брав участь у написанні «Букваря языка славенска», надрукованого 1618 року в Єв’ї.
Ось як пише про буквар Смотрицького дослідник Граматики Евстахий Макарушка, цитуючи самого автора: «дітям, що починають учитися, треба подати вперед до виученя буквар з тои ж Граматики вичерпнений. Опісля же аж по виученю Часослова і Псалтири мають ся учити сеї граматики. Отже, – робить висновок Макарушка – довідуємося, що Смотрицький зложив крім сеї граматики ще й буквар. Був се без сумніву той буквар, що вийшов в Вильнї двічи:1618 і 1621 без імени автора.» (Макарушка, с.2). Цей висновок Макарушки підтримує В.В. Німчук.
1619 року у м. Єв’ї (нині Вевіс – Литва, біля Вільна) вийшла друком його праця «Грамматіки славєнския правилноє Сvнтаґма» – перший у славістиці повний курс церковнослов'янської мови в її українській редакції. Складена письменником-полемістом і церковним діячем М.Смотрицьким «Граматика» – один із найвидатніших творів давнього слов’янського мовознавства, належить до творів віленського періоду.
Написана вона, найімовірніше, під час короткочасного ректорства у Київській братській школі (Смотрицький перебував у Києві орієнтовно між 1615 і 1618 рр.).
Дослідники розцінюють цю книгу як найвидатніший твір давньослов'янського мовознавства, що спирається на європейські лінгвістичні теорії свого часу, у якому вперше здійснена наукова кодифікація церковнослов'янської мови у східнослов'янській редакції. Поза тим, «Граматика» виконувала й суто дидактичні функції. Як шкільний підручник вона до кінця XVIII ст. вживалася у Румунії й Молдові, Білорусі, Росії та Україні, Болгарії ї Сербії. Поза ареалом функціонування церковнослов'янської мови «Граматику» вже з середини XVII ст. перекладали латинською мовою, щоб зробити доступною тим, хто не розумів по-слов'янському.
Порівняння «Граматики» із сучасними їй граматиками нових європейських мов, аналіз її змісту, характеристика лінгводидактичних принципів свідчать про те, що вона є видатною пам'яткою науки та освіти українського народу.
ЇЇ написав молодий учений, добре обізнаний із тодішньою європейською та вітчизняною граматичною наукою і з церковнослов’янськими текстами, досвідчений педагог, що викладав церковнослов’янську мову в школах Вільна, Острога, Києва.
«Граматика» Смотрицького призначена була передусім для викладачів. Вона велика обсягом, насичена визначеннями, прикладами, поясненнями винятків із правил, увагами. У передмові до неї «Учителємъ школьнымъ» автор звертається й до учнів. Скорочення «Д: С: и Т: З: З:» в заголовку передмови можна розкрити як «…Авторъ: Дидаскалом Словенскимъ и Тщателєм Здоровья Зычитъ». Отже, Смотрицький задумав її як підручник. Звертаючись у передмові до вчителів, Смотрицький пише про велике значення граматики, яка служить «ку понятью якъ языка чистости, такъ и правого а сочинного ведлугъ власности діалектовъ мовенья и писанья, и письм вырозуменья». Тут уперше в вітчизняному мовознавстві Смотрицький торкається питання про добрий стиль і нормативність у мові. Цікаві також вказівки Мелетія про методику викладання мови, тому його передмова – цінний документ педагогічної й методичної думки XVII ст. Він говорить, що граматика «научитъ…и читати по Славенску и писати роздільне и чтомое вырозумівати лацно, коли «читаны будутъ звыклымъ школъ способомъ Славенскїи Лекцїи и на Рускій языкъ перекладены».
Рекомендується читати різноманітні тексти, писані «чисты(м) языкомъ Славенскимъ», причому необхідно вивчати й словниковий склад мови. М. Смотрицький вважає, що «діалектъ въ звыклой школной розмові Славенскїй межи тщателми под караньемъ повинен бути «захован», отже діти мають у школі розмовляти словенороською мовою. Учений усвідомлює, що «славεнскій языкъ» у його часи був занедбаний. Учителі несуть велику відповідальність за те, щоб їм «повіреныи дітки… літ своих и часу…надаремно не тратили», і автор дає конкретні поради, як навчати (Німчук, с.27-28).
У той час всі прошарки українського суспільства сприймали церковнослов'янську, як мову літератури і навчання (аналог латини на Заході). Ця мова, однак, перебувала тоді справді у занедбаному стані, її ніхто не вивчав, підручників не було, граматичні норми повсюдно порушувалися й навіть духовенство знало цю мову вельми слабко. Книга ж М. Смотрицького виказала неабиякий вплив як на вітчизняне мовознавство, так і на всю тогочасну славістику, сполучаючи у собі наукову працю і методично блискучий (для тої епохи) шкільний підручник.
«Граматика» Мелетія Смотрицького неодноразово перевидавалася в Україні, Білорусі, а згодом і в Росії, Болгарії та Румунії. В.В. Німчук зауважує, що «геніальний М.В. Ломоносов знав напам’ять «Граматику Смотрицького і назвав її разом із «арифметикою» Магницького «вратами своєї вченості» (Німчук, с.106).
Звернення до церковнослов'янської, а не до живої української розмовної пояснювалося тим, що вчені-єзуїти доводили неспроможність побудови освіти будь-якою іншою мовою, окрім латини.
Так, відомий діяч-єзуїт Петро Скарга основною причиною занепаду освіти на українських та білоруських землях вважав саме церковнослов'янську мову, «що не мала ні правил, ні граматик». Він стверджував, що «не було ще і не буде жодної академії чи колегіуму, де б теологію, філософію та інші вільні науки вивчали і розуміли на іншій (не латинській) мові».
З іншого боку, відомий публіцист – афонський монах І. Вишенський виступав проти науково розробленої слов'янської граматики як прояву латинства; «Словенский язык… плодоноснейший от всех языков и богу любимший : понеж без поганських хитростей и руководств, се ж ест граматик, рыторык, диалектик и прочих коварств тщеславных, диавола вместных…». Пізніше таке заперечення наук як «еллінських борзостей» використовуватиметься консервативною частиною суспільства в боротьбі проти освітніх реформ.
Відповідаючи на подібні закиди, Мелетій Смотрицький зазначав у передмові до своєї «Граматики», що з найдавніших часів в Україні зазвичай навчали дітей спочатку азбуки, потім Часослова й Псалтиря, після чого читали «Апостол» і вивчали арифметику. Як уже зазначалось, у передмові подано рекомендації для вчителів, а також «лексис» – словник. У зверненні «До вчителів шкільних», поміщеному в «Граматиці», він писав, що знання граматики грецької та латинської мов приносить велику користь, але для того, щоб дітям можна було читати лекції слов'янською мовою, необхідно вивчати також її граматику.
Добре знання граматики навчить їх і «читати по-словенськи, і писати роздільно» і «чтимоє вирозумівати легко. Дітки, розпочавши вивчення алфавітаря, повинні з ранніх років звикати до відмінювання. Потім, засвоївши Часослов і Псалтир, «которыи опусканы быти не мають» розпочнуть вивчати граматику. «А где быся хто сам граматичного художества неучил и той дітемъ и младенцемъ читати южъ по Славенску уміючимъ до выученя подавати еи маєтъ…».
Як зазначає Василь Васильович Німчук, Мелетій Смотрицький дав школам ХVІІ ст. авторитетний і ґрунтовний підручник. Після його «Граматики» ніхто не важився нападати на церковнослов’янську мову як на мову невпорядковану (c. 110). Значна частина запропонованих Мелетієм Смотрицьким правил в основних рисах зберігаються і в сучасних граматиках. Це поділ іменників на відміни, кількість та функції відмінків, дві дієвідміни дієслів, перехідні/неперехідні дієслова, творення форм вищого і найвищого ступенів прикметників; запропонував знаки питання й оклику, правила про узгодження та керування.
Підсумовуючи, процитуємо доктора Макарушку: … «адже Смотрицький складав ту граматику без сумніву в тій добрій волі і надії, що виученєм Русинів церковній мові подасть свому народові орудє для охорони прадідної віри, а через віру й народности» (с.55).
Використані джерела:
1. Др. Евстахий Макарушка. Граматика Мелетія Смотрицького критично-історична студія (Передрук зі Звіту приватної гімназії СС. Василіянок у Львові) 1908. У друкарні наукового товариства імені Шевченка.
2. Мелетій Смотрицький. Граматика. Підготовка факсимільного видання та дослідження пам’ятки В.В.Німчука. Київ: Наукова думка. 1979.
