21 лютого 2021 року світ відзначає 21-у річницю Міжнародного дня рідної мови

 

Мови – це важливо! А знання рідної мови та спілкування нею – це одна із чеснот кожного. Адже мова – це своєрідне сховище унікальних традицій і культурної спадщини, найважливіший засіб пізнання світу й взаємодії між людьми, передачі досвіду з покоління в покоління.

За даними ЮНЕСКО,  у світі існує близько 6000 мов. У Вікіпедії зазначають, що майже половина з них знаходиться під загрозою зникнення. Фахівці стверджують, що це трапляється тоді, коли більше 30% носіїв мови перестають користуватися нею з тієї чи іншої причини. Лише в Європі небезпека загрожує 30 мовам, а 13 із них перебувають на межі зникнення.

 

 

Саме тому в 1999-му році на 30-ій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови, також Міжнародний день материнської мови (англ. International Mother Language Day) — день, який відзначають щорік 21 лютого, починаючи з 2000 року, з метою «підтримки мовного та культурного різноманіття та багатомовності».

Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10 тисяч осіб, які активно розмовляють рідною мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов, котрими розмовляють менше 100 осіб, не задокументовані. Привернення уваги міжнародної спільноти до збереження багатомовності – важливий крок до визнання необхідності захистити розмаїття культур. Кроки щодо поширення мовних і культурних традицій в усьому світі є надзвичайно важливими, оскільки зміцнюють солідарність, взаєморозуміння, терпимість і діалог мешканців нашої планети.

Доля нашої української мови сьогодні залежить від нас. Тож плекаймо її, повертаймо їй роль творця духовного відродження української нації.

 

 

Цікаві факти про нашу рідну українську мову!

 

1. Українська мова потрапила до ТОП-100 найпоширеніших у світі мов, посівши 44-те місце (33 082 790 мовців). Такі дані передає Visual Capitalist. (Дані зібрали з бази Ethnologue, що охоплює більшість населення світу, де детально описано понад 1100 живих мов)
2. За лексичним складом найбільш близькою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською – тільки 11.
3. В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.
4. 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території, яку ідентифікують з територією сучасної України, записав слова "мед" і "страва". Це була перша згадка українських слів.
5. Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва "руська мова".
6. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру "П". А найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера "Ф".
7. В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово "горизонт" має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
8. Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, кошеня, жабеня.
9. Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово "вороги" – "воріженьки".
10. Інтернет-джерела стверджують, що сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

Проте існує думка, що багатство словникового складу української мови на сьогодні сягає мільйона слів!!!

Компетентна розвідка керівників та членів студентського наукового гуртка з української мови «Оберіг» нашого факультету інформує про таке:

Директор Українського мовно-інформаційного фонду НАН України член-кор НАНУ В. Широков зазначив, що наразі в електронному вигляді створено основний корпус двадцяти-томного тлумачного «Словника української мови». 18 томів словника – загальна лексика – приблизно 200 000 реєстрових одиниць слів і близько 70 000 словосполучень (фразеологізми, термінологічні та усталені словосполучення тощо). Інші два томи включають у себе 100 000 географічних назв. На сьогодні надруковано 10 томів словника.

Лексикографічна база даних Українського мовно-інформаційного фонду НАН України на сьогодні становить найповніше зібрання лексики української мови – понад 550 тисяч реєстрових одиниць (порівняймо: в одинадцятитомному словнику  подано 137 109 слів) (Том 1 двадцятитомного словника, с.10).

Для систематичного опису лексики потрібне її якомога повніше зібрання. Досі цьому служили лексичні картотеки, які створювалися упродовж десятиліть. Такою є шестимільйонна картотека, зібрана в Інституті мовознавства імені О.О. Потебні, а нині підпорядкована Інститутові української мови НАН України. Саме на цій базі укладався одинадцятитомний «Словник української мови». Для нового словника цієї картотеки замало, тому доповнюють її матеріали електронної картотеки – лінгвістичного корпусу. На сьогодні Український національний лінгвістичний корпус (УНЛК) містить 4259 літературних джерел обсягом 1,09 Гб, що налічують 64 млн. слововживань (том 1, с.6).

Ось як про цей словник – «Золоте Двадцятикнижжя» (визначення автора) –  говорить відомий філолог, редактор, практичний лексикограф, письменник, перекладач, публіцист, член Національної спілки письменників України, заслужений працівник культури України Дмитро Пилипчук: «Ми стоїмо на порозі зустрічі з універсальним (наголошую: універсальним!) тлумачним словником нашої національної мови. Комуністичний режим не хотів дати нам універсального тлумачного словника. Він не допустив до тлумачного словника сотні тисяч слів української мови, тисячі джерел і сотні «небажаних» авторів. Усе це випливає з московської доктрини про злиття націй. (Виділення також цитованого автора) [У кн.: Дмитро Пилипчук. Болять мені загублені слова…, с.9].

У нас виникає питання: скільки словників української мови існує?  Відповідь знаходимо у книзі Дмитра Пилипчука «Словники української мови: 1596–2018: бібліографічний покажчик. У покажчику 9244 нотатки. У розділі І «Книжкові видання в Україні: 1627–2018» описано 8036 словників, розділ ІІ «Книжкові видання в інших країнах світу: 1596–2018» – 556 словників, а в розділі ІІІ «Окремі публікації в періодичних і продовжуваних виданнях та прикнижкові словники: 1793–2018» зафіксовано 652 публікації.

То чи можемо ми говорити про точну кількість слів в українській мові, якщо тільки словників маємо 9244?

Наведемо ще одне висловлювання лексикографа Дмитра Пилипчука: «Непрокрустовий (певна річ, електронний) тлумачний академічний словник української мови сьогодні мав би сягнути мільйона слів, і про це я сказав під час круглого столу під головуванням Бориса Патона «Мова культури» з нагоди Міжнародного дня рідної мови у Великому конференцзалі НАН України 21 лютого 2011 року, де Український мовно-інформаційний фонд презентував тоді перший том двадцятитомового академічного тлумачного «Словника української мови» (це видання ми з ініціативи Дмитра Павличка дещо екзальтовано охрестили тоді «Золотим Двадцятикнижжям» [У кн.: Словники української мови: 1596–2018, с.4].