Навчальна практика в Норвегії: досвід студентки програми Outdoor Education

 

Мене звати Погорєлова Анастасія, я студентка групи 23ПН і зараз навчаюся в Норвегії за програмою Outdoor Education. Минулого тижня завершилася моя навчальна практика, і я хочу поділитися своїми враженнями та найцікавішими моментами мого досвіду.

 

 

Практика тривала 10 днів і була дуже насиченою. Щодня ми працювали з дітьми різного віку – від 1 до 7 класу, з 8:30 до 14:00. Особливістю цієї практики стало те, що всі заняття відбувалися на вулиці!

 

Нашими основними завданнями було спостерігати за дітьми, допомагати їм у разі потреби та мотивувати до активної участі в процесі.

 

Тому ділюся найцікавішими моментами практики!

 

Перші навички з ножем.
Учні 1 класу вперше вчилися користуватися ножами, вирізаючи тваринок із дерева. Було цікаво спостерігати, скільки фантазії вони вкладали у свої роботи.

 

Перше знайомство з мікроскопом.
Діти вчилися користуватися мікроскопами та розглядали під збільшенням різні природні матеріали — листя, землю, слимаків.

 

Будівництво на природі.
Малеча самостійно ставила намети, розпалювала вогонь та навчалася прибирати після себе, щоб не шкодити довкіллю.

 

Спостереження за птахами та слідами тварин.
За допомогою біноклів діти вивчали ліс та шукали сліди звірів — справжнє дослідження природи!

 

Урок анатомії.
Учні 12 років вивчали органи тварини для кращого розуміння будови тіла — це викликало багато емоцій і зацікавлення.

 

День Гаррі Поттера.
Один з днів був присвячений магії — діти виготовляли чарівні палички з гілочок, створювали магічні зілля й поринали в атмосферу Гоґвортсу.

 

Окремо хочу відзначити особливості норвезького підходу до виховання. Тут дозволені так звані «ризикові ігри» — діти лазять по деревах, піднімаються на скелі, самостійно використовують ножі та навіть сокири (ніж дозволено з 6 років, сокиру — з 12).

 

Нас, студентів, навчали правильній комунікації: замість фрази «будь обережним» ми повинні казати «зверни більше уваги», аби не викликати у дитини страху.

 

Також нас просили не реагувати негативно на природні об’єкти. Наприклад, якщо дитина принесла слимака — ми мали реагувати з інтересом: «Ого! Де ти його знайшов?» — незалежно від того, як особисто ми ставимося до комах/тварин.

 

Ще одним приємним моментом стало те, що я зустріла багато українських учнів, які дуже раділи побачити свою землячку. Майже в кожному класі була одна-дві українські дитини!

Тож ця практика стала для мене справжнім відкриттям. Я не лише здобула нові знання та навички, а й побачила, як по-іншому може виглядати освіта. Цей досвід надихнув мене на переосмислення власного підходу до навчання й виховання. Впевнена, що багато з побаченого тут я зможу використати у своїй майбутній педагогічній діяльності в Україні.